International Journal of Clinical Oncology and Cancer Research, NY, USA
Volume 8, Issue 2, June 2023, Pages: 32-38
У дослідження включено 2 групи пацієнток віком від 28 до 44 років, у яких кольпоскопічно та цитологічно діагностовано дисплазію шийки матки II ступеня.
Клінічний моніторинг, визначення ВПЛ методом ПЛР, імуногістохімічні дослідження біомаркерів запалення та проліферації, а також підрахунок Т-лімфоцитів у препаратах цервікального слизу проводили до лікування, після лікування, через 6 тижнів та через 3 місяці.
При вивченні рівня експресії проонкогенного інтерлейкіну IL-8 та антионкогенного IL-12 встановлено, що в обох групах спостереження після проведеної імунотерапії відмічається тенденція до зниження проонкогенного потенціалу цервікального слизу. Аналіз рівня експресії маркера клітинної проліферації Ki-67 у групах клінічного моніторингу показав, що запропоновані схеми терапії знижують проліферативний потенціал епітелію шийки матки.
Кількість активних цитотоксичних лімфоцитів у цервікальному слизу в обох групах спостереження передбачувано зросла після застосування місцевої імунотерапії.
Дослідження показало, що імунотерапія дисплазії шийки матки з використанням пептидів показала значно кращу клінічну ефективність порівняно з контрольною групою. Враховуючи отримані результати досліджень та наведені клінічні випадки, пептидну імунокорекцію з використанням препарату Арекур можна обґрунтовано рекомендувати як імунологічний компонент у лікуванні дисплазії шийки матки стадій ASCUS та LSIL.